| Эпитафии: | Епітафії: | |
| Мы сожалеем, плачем и скорбим, Что ты остался вечно молодым. | Ми шкодуєм, плачемо й скорбим, Що ти лишився вічно молодим. |
| Как много нашего ушло с тобой. Как много твоего осталось с нами. | Як багато нашого пішло з тобою, Як багато твого залишилося з нами. | |
| Вечная память о тебе В сердцах родных. | Вічна пам'ять про тебе В серцях рідних. | |
| Здесь та любовь, что правду подарила. Здесь та печаль, что мудрость принесла. Дорогой, любимой, единственной... | Тут та любов, що правду дарувала. Тут та печаль, що мудрість принесла. Дорогій, коханій, єдиній... | |
| И взыщут творившие добро Воскресение жизни. | І вийдуть ті, хто творив добро, У воскресіння життя. | |
| Вспомни обо мне Господи, Посети меня со спасением Твоим. | Згадай про мене Господи, Відвідай мене з порятунком Твоїм. | |
| Блаженны плачущие: ибо они утешатся. | Блаженні ті, хто плачуть: Тому що вони утішаться. | |
| Светлый образ твой В памяти нашей. Вспомни обо мне Боже, И не оставь любящих тебя. | Світлий образ твій У пам'яті нашій. Згадай про мене Боже, І не залиши люблячих тебе. | |
| Как рано ты ушел, родной, Оставив нам печаль и боль. | Як рано ти пішов, рідний, Залишивши нам сум і біль. | |
| Любимый человек не умирает, Он с нами просто жить перестает. | Кохана людина не вмирає, Вона з нами просто перестає жити. | |
| Господи Иисусе Христе, Осени его тихим светом спасения. | Господи Ісусе Христе, Осіни його тихим світлом порятунку. | |
| Ты ушел из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова. Спи, родной, ты наша боль и рана, память о тебе всегда жива. | Ти пішов з життя занадто рано, І болю нашого не виразять слова. Спи, рідний, ти наш біль і рана, Пам'ять про тебе вічно жива. | |
| Не высказать горя, не выплакать слез. Ты радость навеки из дома унес. | Не висловити горя, не виплакати сліз. Ти радість навіки з дому відніс. | |
| Из жизни ты ушел мгновенно, А боль осталась навсегда. | З життя пішов миттєво ти, А біль лишився назавжди. | |
| Мы приходим сюда, чтоб цветы положить, Очень трудно, родная, без Тебя нам прожить. | Ми приходимо сюди, щоб квіти сльозою зросити, Дуже важко, рідненька, нам без Тебе прожити. | |
| Скорбь и печаль твоей утраты, пребудут с нами навсегда. Что может быть страшней и горше потери мужа и отца. | Скорбота й сум твоєї втрати, прибудуть з нами назавжди. За втрату чоловіка й батька не може бути більшої біди. | |
| Ты зачем ушел, родной, спать в земле сырой? Ты зачем меня оставил маяться одной? | Ти чому пішов, мій рідний, спати у землі сирій? Ти чому залишив долю томитися мені одній? | |
| Стою, наклонясь, над твоею могилой, горючей слезой поливая цветы. Не хочется верить, родной наш, любимый, что в этой могиле находишься ты. | Стою, над твоєю схилившись могилою, гіркою сльозою поливаючи квіти. І вірити не хочеться, що в цій могилі, перебуваєш ти, наш дорогий і рідний. | |
| Словами не высказать, слезами не выплакать - Наше горе. Ты всегда в наших сердцах. | Словами не висловити, слізьми не виплакати - Наше горе. Ти завжди в наших серцях. | |
| И на земле она, как ангел, улыбалась: Что ж там, на небесах? | І на землі вона, як ангел, посміхалась: Що ж там, на небесах? | |
| В объятиях земли покойся, милый прах! Небесная душа, ликуй на небесах! | В обіймах землі спочивай, милий прах! Душа небесна, радій на небесах! | |
| Не нужны надписи для камня моего, Скажите просто здесь: он был и нет его! | Не потрібні написи для каменю мого, Просто скажіть тут: він був і нема його! | |
| Светлый, чистый образ твой всегда с нами. | Світлий, чистий образ твій завжди з нами. | |
| К твоей безвременной могиле, наша тропа не зарастет. Родной твой образ, образ милый, всегда сюда нас приведет. | До твоєї вічної могили, наша стежка не заросте. Рідний твій образ, образ милий, завжди сюди нас приведе. | |
| Тому, кто дорог был при жизни, От тех, кто любит и скорбит. | Тому, хто дорогим був при житті, Від тих, хто любить і скорбить. | |
| Живой тебя представить так легко, Что в смерть твою поверить невозможно. | Тебе живою уявити легко так, Що в смерть твою повірить неможливо. | |
| Уйдя из жизни все еще живешь, Ты, в наших помыслах, мечтаньях. | Пішовши з життя, все ще живеш Ти, в наших помислах і мріях. | |
| Не выразить словами всей скорби и печали, В сердцах и памяти всегда ты с нами. | Скорботи й сум не виразить словами, В серцях і пам'яті завжди ти будеш з нами. | |
| Черная роза, эмблема печали, Красная роза, эмблема любви. | Чорна троянда, емблема печалі, Червона троянда, емблема любові. | |
| Спи доченька, любимая, спокойно, Ты свой короткий путь прошла честно и радостно. | Спи, донечко улюблена, спокійно, Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно. | |
| В сердцах людей оставил след, Память о тебе вечно жива. | У серцях людей залишив слід, Пам'ять про тебе вічно жива. | |
| Светлая память о тебе, Навсегда останется в наших сердцах. | Світла (вічна) пам'ять про тебе Назавжди залишиться в наших серцях. | |
| Нашу боль не измерить, и в слезах не излить, Мы тебя, как живого - будем вечно любить. | Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити, Ми тебе, як живого - будемо вічно любити. | |
| Все мы сидим в сточной канаве, Но некоторые из нас смотрят на звезды.. | Всі ми сидимо в стічній канаві, Але дехто з нас дивиться на зорі… | |
| Последний подарок дорогим детям, ..................... и ................. Фамилия. Спите, милые дети, крепким сном. Вечная память. | Останній подарунок дорогим дітям, ..................... і ................... Прізвище. Спіть, милі діти, міцним сном. Вічна пам'ять. | |
| Когда уходит близкий человек, В душе остается пустота, Которую ничем не залечить. | Коли йде близька людина, В душі залишається порожнеча, Яку нічим не залікувати. | |
| Все было в нем - душа, талант и красота, Искрилось все для нас, как светлая мечта. | Усе було в ньому - душа, талант, краса, Іскрилось все для нас, як світла мрія. | |
| Светлый образ твой в памяти нашей. | Світлий образ твій у пам'яті нашій. | |
| Ты рано ушел от нас, наш любимый, Унес наше счастье и радость. | Ти рано пішов від нас, наш улюблений, Відніс наше щастя й радість. | |
| Тише, березы, Листвой не шумите, Сына ............... Вы мне не будите! | Тихіше, берези, Листям не шуміть, Сина ............... Ви мені не будіть! | |
| Ангел родной, прости – виновата, Что не была в час смерти рядом с тобой. | Ангеле мій рідний, вибач - винна, Що не була в годину смерті поруч із тобою. | |
| Как много нашего ушло с тобой, Как много твоего осталось с нами. | Як багато нашого пішло з тобою, Як багато твого залишилося з нами. | |
| Вы меня не зовите, к вам не приду, Вы ко мне не спешите, я вас подожду. | Ви мене не звіть, прийти до вас думок я не плекаю, Ви до мене не спішіть, я вас почекаю. | |
| Тихо, деревья, листвой не шумите, Мамочка спит, вы ее не будите. | Тихо, дерева, листям не шуміть, Ненька спить, її ви не будіть. | |
| Одной звездой стало меньше на земле, Одной звездой стало больше на небе. | Однією зіркою стало менше на землі, Однією зіркою стало більше на небі. | |
| И сердцу больно, и горю нет конца. | І серцю боляче, і горю немає кінця. | |
| Почто так рано нас оставил, Так рано в вечность отошел? | Чому так рано нас залишив, Чому так рано в вічність відійшов? | |
| Прости! Ещё увидимся опять с тобой. | Пробач! Ще побачимось знову з тобою. | |
| Пусть на моём напишут пьедестале: Грешил он много, но его читали. | Нехай напишуть на моєму п’єдесталі: Грішив багато він, але його читали. | |
| Какая шутка - наша жизнь земная! Так думал я. Теперь я это знаю. | Яким же жартом є наше земне життя! Так думав я. Тепер же - я це знаю. | |
| Вы, ослепленные мирской тщетой, Отдавшие ей разум, плоть и душу, Всем встреча уготована со мной! | Ви, осліплені мирською марністю, Що віддали їй розум, плоть і душу, Всім зустріч вам призначено зі мною! | |
| Вечно будет о тебе слеза матери, Грусть отца, одиночество брата, Скорбь бабушки и дедушки. | Вічно буде про тебе сльоза матері, Смуток батька, самотність брата, Скорбота бабусі й дідуся. | |
| Великой скорби не измерить, Слезами горю не помочь. | Великої скорботи не виміряти, Слізьми горю не зарадити. | |
| Любим тебя, гордимся тобой, И в памяти нашей всегда ты живой. | Любимо тебе, пишаємось тобою, І в пам'яті нашій завжди ти живий. | |
| Да воздаст Господь за дело твое, И да будет тебе полная награда от Господа Бога, К которому ты пришел, чтобы успокоиться под Его крылами! | І воздасть Господь за справу твою, І буде тобі нагорода сповна від Господа Бога, До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами! | |
| Что это за памятник, который я вижу? Это могила человека Божия! | Що це за пам'ятник, що зараз бачу я? Це могила людини Божої! | |
| Умер он в доброй старости, Насыщенный жизнию, Богатством и славою... | Помер він у добрій старості, Насиченій життям, Багатством і славою... | |
| В вечной памяти будеть праведник; Не убоится худой молвы! | У вічній пам'яті праведний буде; Не боїться він звістки лихої! | |
| Вернуть нельзя, Забыть невозможно. | Повернути не можна, Забути неможливо. | |
| Здесь та любовь, что правду подарила, Здесь та печаль, что мудрость принесла. | Тут та любов, що правду дарувала, Тут та печаль, що мудрість принесла. | |
| И скучно, и грустно, И не кому руку подать. | І нудно, і сумно, І нема кому руки подати. | |
| Слова и слезы бессильны передать, Всю глубину нашего горя. | Слова і сльози неспроможні передати Всю глибину нашого горя. | |
| Ты память счастья, Что умчалось прочь. | Ти пам'ять щастя, Що помчалось геть. | |
| Земной путь краток, Память вечна. | Земний шлях короткий, Пам'ять вічна. | |
| Мы сожалеем, плачем и скорбим, Что ты остался вечно молодым. | Ми шкодуєм, плачемо й скорбим, Що ти лишився вічно молодим. | |
| Любим тебя, и в памяти нашей всегда ты жива. В сердцах людей, оставив след, Память о тебе вечно жива. | Любимо тебе, і в пам'яті нашій завжди ти жива. У серцях людей, залишивши слід, Пам'ять про тебе вічно жива. | |
| Что можно выразить словами, Коль сердце онемело? Ты, Господи содеял, Что угодно тебе. | Що можна виразити словами, Якщо серце оніміло? Ти, Господи вчинив, Що завгодно тобі. | |
| В руки твои Господи Предаю дух мой. | В руки твої, Господи, Віддаю дух мій. | |
| Тебя, как собственное сердце, Нельзя забыть и заменить. Любящие тебя... | Тебе, як власне серце, Не можна забути й замінити. Люблячі тебе... | |
| На холодный камень сей Воззри всяк человек И представь в уме своем Быстротекущий век. Познай, что и твоих настанет дней конец. Спеши сплести из добрых дел венец. | Кинь погляд на холодний камінь, чи жінка ти, чи чоловік І намалюй в своїй уяві Скороминучий вік. Пізнай, що і твоїх настане днів кінець. Поспішай сплести із добрих справ вінець. | |
