Как много нашего ушло с тобой.
Как много твоего осталось с нами. | | Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами. |
|
Вечная память о тебе
В сердцах родных. | | Вічна пам'ять про тебе
В серцях рідних.
|
|
Здесь та любовь, что правду подарила.
Здесь та печаль, что мудрость принесла.
Дорогой, любимой, единственной... | | Тут та любов, що правду дарувала.
Тут та печаль, що мудрість принесла.
Дорогій, коханій, єдиній...
|
|
И взыщут творившие добро
Воскресение жизни. | | І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя.
|
|
Вспомни обо мне Господи,
Посети меня со спасением Твоим. | | Згадай про мене Господи,
Відвідай мене з порятунком Твоїм.
|
|
Блаженны плачущие:
ибо они утешатся. | | Блаженні ті, хто плачуть:
Тому що вони утішаться.
|
|
Светлый образ твой
В памяти нашей. Вспомни обо мне Боже,
И не оставь любящих тебя. | | Світлий образ твій
У пам'яті нашій. Згадай про мене Боже,
І не залиши люблячих тебе.
|
|
Как рано ты ушел, родной,
Оставив нам печаль и боль. | | Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.
|
|
Любимый человек не умирает,
Он с нами просто жить перестает. | | Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто перестає жити.
|
|
Господи Иисусе Христе,
Осени его тихим светом спасения. | | Господи Ісусе Христе,
Осіни його тихим світлом порятунку.
|
|
Ты ушел из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова.
Спи, родной, ты наша боль и рана, память о тебе всегда жива. | | Ти пішов з життя занадто рано,
І болю нашого не виразять слова.
Спи, рідний, ти наш біль і рана,
Пам'ять про тебе вічно жива.
|
|
Не высказать горя, не выплакать слез.
Ты радость навеки из дома унес. | | Не висловити горя, не виплакати сліз.
Ти радість навіки з дому відніс.
|
|
Из жизни ты ушел мгновенно,
А боль осталась навсегда. | | З життя пішов миттєво ти,
А біль лишився назавжди.
|
|
Мы приходим сюда, чтоб цветы положить,
Очень трудно, родная, без Тебя нам прожить. | | Ми приходимо сюди, щоб квіти сльозою зросити,
Дуже важко, рідненька, нам без Тебе прожити.
|
|
Скорбь и печаль твоей утраты, пребудут с нами навсегда.
Что может быть страшней и горше потери мужа и отца. | | Скорбота й сум твоєї втрати, прибудуть з нами назавжди.
За втрату чоловіка й батька не може бути більшої біди.
|
|
Ты зачем ушел, родной, спать в земле сырой?
Ты зачем меня оставил маяться одной? | | Ти чому пішов, мій рідний, спати у землі сирій?
Ти чому залишив долю томитися мені одній?
|
|
Стою, наклонясь, над твоею могилой, горючей слезой поливая цветы.
Не хочется верить, родной наш, любимый, что в этой могиле находишься ты. | | Стою, над твоєю схилившись могилою, гіркою сльозою поливаючи квіти.
І вірити не хочеться, що в цій могилі, перебуваєш ти, наш дорогий і рідний.
|
|
Словами не высказать, слезами не выплакать - Наше горе.
Ты всегда в наших сердцах. | | Словами не висловити, слізьми не виплакати - Наше горе.
Ти завжди в наших серцях.
|
|
И на земле она, как ангел, улыбалась:
Что ж там, на небесах? | | І на землі вона, як ангел, посміхалась:
Що ж там, на небесах?
|
|
| В объятиях земли покойся, милый прах! Небесная душа, ликуй на небесах! | | В обіймах землі спочивай, милий прах!
Душа небесна, радій на небесах!
|
|
Не нужны надписи для камня моего,
Скажите просто здесь: он был и нет его! | | Не потрібні написи для каменю мого,
Просто скажіть тут: він був і нема його!
|
|
| Светлый, чистый образ твой всегда с нами. | | Світлий, чистий образ твій завжди з нами. |
|
К твоей безвременной могиле, наша тропа не зарастет.
Родной твой образ, образ милый, всегда сюда нас приведет. | | До твоєї вічної могили, наша стежка не заросте.
Рідний твій образ, образ милий, завжди сюди нас приведе.
|
|
Тому, кто дорог был при жизни,
От тех, кто любит и скорбит. | | Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і скорбить.
|
|
Живой тебя представить так легко,
Что в смерть твою поверить невозможно. | | Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.
|
|
Уйдя из жизни все еще живешь,
Ты, в наших помыслах, мечтаньях. | | Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях.
|
|
Не выразить словами всей скорби и печали,
В сердцах и памяти всегда ты с нами. | | Скорботи й сум не виразить словами,
В серцях і пам'яті завжди ти будеш з нами.
|
|
Черная роза, эмблема печали,
Красная роза, эмблема любви. | | Чорна троянда, емблема печалі,
Червона троянда, емблема любові.
|
|
Спи доченька, любимая, спокойно,
Ты свой короткий путь прошла честно и радостно. | | Спи, донечко улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно.
|
|
В сердцах людей оставил след,
Память о тебе вечно жива. | | У серцях людей залишив слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.
|
|
Светлая память о тебе,
Навсегда останется в наших сердцах. | | Світла (вічна) пам'ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.
|
|
Нашу боль не измерить, и в слезах не излить,
Мы тебя, как живого - будем вечно любить. | | Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого - будемо вічно любити.
|
|
Все мы сидим в сточной канаве,
Но некоторые из нас смотрят на звезды.. | | Всі ми сидимо в стічній канаві,
Але дехто з нас дивиться на зорі…
|
|
Последний подарок дорогим детям,
..................... и ................. Фамилия.
Спите, милые дети, крепким сном.
Вечная память. | | Останній подарунок дорогим дітям,
..................... і ................... Прізвище.
Спіть, милі діти, міцним сном.
Вічна пам'ять.
|
|
Когда уходит близкий человек,
В душе остается пустота,
Которую ничем не залечить. | | Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.
|
|
Все было в нем - душа, талант и красота,
Искрилось все для нас, как светлая мечта. | | Усе було в ньому - душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.
|
|
| Светлый образ твой в памяти нашей. | | Світлий образ твій у пам'яті нашій. |
|
Ты рано ушел от нас, наш любимый,
Унес наше счастье и радость. | | Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Відніс наше щастя й радість.
|
|
Тише, березы, Листвой не шумите,
Сына ............... Вы мне не будите! | | Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина ............... Ви мені не будіть!
|
|
Ангел родной, прости – виновата,
Что не была в час смерти рядом с тобой. | | Ангеле мій рідний, вибач - винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.
|
|
Как много нашего ушло с тобой,
Как много твоего осталось с нами. | | Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
|
|
Вы меня не зовите, к вам не приду,
Вы ко мне не спешите, я вас подожду. | | Ви мене не звіть, прийти до вас думок я не плекаю,
Ви до мене не спішіть, я вас почекаю.
|
|
Тихо, деревья, листвой не шумите,
Мамочка спит, вы ее не будите. | | Тихо, дерева, листям не шуміть,
Ненька спить, її ви не будіть.
|
|
Одной звездой стало меньше на земле,
Одной звездой стало больше на небе. | | Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
|
|
| И сердцу больно, и горю нет конца. | | І серцю боляче, і горю немає кінця. |
|
Почто так рано нас оставил,
Так рано в вечность отошел? | | Чому так рано нас залишив,
Чому так рано в вічність відійшов?
|
|
Прости!
Ещё увидимся опять с тобой. | | Пробач!
Ще побачимось знову з тобою.
|
|
Пусть на моём напишут пьедестале:
Грешил он много, но его читали. | | Нехай напишуть на моєму п’єдесталі:
Грішив багато він, але його читали.
|
|
Какая шутка - наша жизнь земная!
Так думал я. Теперь я это знаю. | | Яким же жартом є наше земне життя!
Так думав я. Тепер же - я це знаю.
|
|
Вы, ослепленные мирской тщетой,
Отдавшие ей разум, плоть и душу,
Всем встреча уготована со мной! | | Ви, осліплені мирською марністю,
Що віддали їй розум, плоть і душу,
Всім зустріч вам призначено зі мною!
|
|
Вечно будет о тебе слеза матери,
Грусть отца, одиночество брата,
Скорбь бабушки и дедушки. | | Вічно буде про тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
|
|
Великой скорби не измерить,
Слезами горю не помочь. | | Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.
|
|
Любим тебя, гордимся тобой,
И в памяти нашей всегда ты живой. | | Любимо тебе, пишаємось тобою,
І в пам'яті нашій завжди ти живий.
|
|
Да воздаст Господь за дело твое,
И да будет тебе полная награда от Господа Бога,
К которому ты пришел, чтобы успокоиться под Его крылами! | | І воздасть Господь за справу твою,
І буде тобі нагорода сповна від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами!
|
|
Что это за памятник, который я вижу?
Это могила человека Божия! | | Що це за пам'ятник, що зараз бачу я?
Це могила людини Божої!
|
|
Умер он в доброй старости,
Насыщенный жизнию,
Богатством и славою... | | Помер він у добрій старості,
Насиченій життям,
Багатством і славою...
|
|
В вечной памяти будеть праведник;
Не убоится худой молвы! | | У вічній пам'яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої!
|
|
Вернуть нельзя,
Забыть невозможно. | | Повернути не можна,
Забути неможливо.
|
|
Здесь та любовь, что правду подарила,
Здесь та печаль, что мудрость принесла. | | Тут та любов, що правду дарувала,
Тут та печаль, що мудрість принесла.
|
|
И скучно, и грустно,
И не кому руку подать. | | І нудно, і сумно,
І нема кому руки подати.
|
|
Слова и слезы бессильны передать,
Всю глубину нашего горя. | | Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя. |
|
Ты память счастья,
Что умчалось прочь. | | Ти пам'ять щастя,
Що помчалось геть.
|
|
Земной путь краток,
Память вечна. | | Земний шлях короткий,
Пам'ять вічна.
|
|
Мы сожалеем, плачем и скорбим,
Что ты остался вечно молодым. | | Ми шкодуєм, плачемо й скорбим,
Що ти лишився вічно молодим.
|
|
Любим тебя,
и в памяти нашей всегда ты жива. В сердцах людей, оставив след,
Память о тебе вечно жива. | | Любимо тебе,
і в пам'яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.
|
|
Что можно выразить словами,
Коль сердце онемело? Ты, Господи содеял,
Что угодно тебе. | | Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло? Ти, Господи вчинив,
Що завгодно тобі.
|
|
В руки твои Господи
Предаю дух мой. | | В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій.
|
|
Тебя, как собственное сердце,
Нельзя забыть и заменить.
Любящие тебя...
| | Тебе, як власне серце,
Не можна забути й замінити.
Люблячі тебе...
|
|
| На
холодный камень сей Воззри всяк человек И представь в уме своем
Быстротекущий век. Познай, что и твоих настанет дней конец. Спеши
сплести из добрых дел венец. | | Кинь погляд на холодний камінь, чи жінка ти, чи чоловік
І намалюй в своїй уяві Скороминучий вік.
Пізнай, що і твоїх настане днів кінець.
Поспішай сплести із добрих справ вінець. |
