Стаття 16. Поховання померлих одиноких громадян Поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання,
громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів
здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Стаття 17. Поховання померлих, які проживали в закладах різних типів Поховання померлих, які проживали в будинках-інтернатах для громадян
похилого віку та інвалідів, педіатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів
війни і праці, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах,
територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких
непрацездатних громадян та в стаціонарних закладах інших типів, здійснюється
за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Стаття 18. Поховання померлих осіб, які відбували покарання в місцях
позбавлення волі Поховання померлих осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі,
здійснюється згідно із цим Законом за рахунок коштів установи, де відбував
покарання померлий, або за рахунок коштів виконавця волевиявлення
померлого чи особи, яка зобов'язалася поховати померлого, за бажанням
цих осіб у встановленому порядку. Стаття 19. Поховання інфікованого тіла Поховання померлих осіб, які померли внаслідок зараження особливо
небезпечною інфекцією, здійснюється згідно із санітарним законодавством
України. Стаття 20. Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства здійснюється в
порядку, встановленому цим Законом для громадян України, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України. Стаття 21. Перепоховання останків померлих Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за
рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі
письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу
санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу
виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання
останків на іншому кладовищі. Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках
згідно із законодавством України. Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил
здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про охорону культурної
спадщини" та "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років". Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням
безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює
виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради. Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи,
яка ініціює перепоховання. Стаття 22. Переміщення тіл померлих через державний кордон України Переміщення тіл померлих через державний кордон України (у тому числі
переміщення через територію України транзитом) здійснюється за умови
пред'явлення митному органові особою, яка переміщує (супроводжує) тіло
померлого, таких документів: свідоцтва про смерть або іншого документа, що засвідчує факт смерті, виданого
компетентним органом; довідки про те, що в тілі та труні (урні) немає вкладень, переміщення яких
через державний кордон України заборонено. Таку довідку видає
судово-медичний експерт у присутності посадової особи відповідного митного
органу - в разі вивезення труни (урни) за кордон - або відповідний компетентний
орган іноземної держави з легалізацією такої довідки консульською чи
дипломатичною установою України за кордоном - у разі ввезення труни (урни)
на територію України. Тіло померлого повинне вміщуватися в металеву герметичну труну (урну),
яка опечатується посадовими особами, зазначеними в абзаці третьому частини
першої цієї статті. Розкриття труни (урни) можливе у виняткових випадках за наявності
достовірної інформації щодо вкладень, переміщення яких через державний кордон
України заборонено. Розкриття здійснюється в спеціальному приміщенні закладу
охорони здоров'я України в присутності посадової особи митного органу та
особи, яка супроводжує труну (урну), або представника підприємства, який
здійснює перевезення, а також інших осіб у випадках, передбачених законом, з
дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства України. Розділ III ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ Стаття 23. Місце поховання Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в
установленому законом порядку відповідному спеціалізованій поховальній службі,
установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують
планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними
планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної
документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та
санітарно-гігієнічних вимог. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях
поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання
померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а
також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити
земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються
меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави. Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається. Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом
сільської, селищної, міської ради. Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені
тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку
постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха. Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове
або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо
на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил
(колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного
поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць
поховання відповідно до статті 25 цього Закону. Стаття 24. Місця невідомих поховань Про виявлені місця невідомих поховань негайно повідомляються відповідні
правоохоронні органи. У разі відсутності складу злочину виявлені місця невідомих
поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку відповідними виконавчими
органами сільських, селищних, міських рад та органами охорони культурної
спадщини в порядку, встановленому законодавством. На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань
виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують охорону їх
територій. На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих
поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища
з подальшим упорядкуванням його території згідно із цим Законом. Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством
порядку до об'єктів культурної спадщини, беруть на державний облік і утримують
органи охорони культурної спадщини. Стаття 25. Могили За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на
себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно
виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої
проектної документації. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього
Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце
для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого
або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу
місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованою
поховальною службою(а в разі її відсутності - виконавчим органом сільської,
селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у сфері житлово-комунальної політики України. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних
споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про
проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням
місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися
намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах,
встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні
споруди, склепи реєструються спеціалізованою поховальною службою (а в разі
її відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі
обліку намогильних споруд, форму якої затверджує спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері
житлово-комунальної політики України. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання),
встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця
поховання (користувача місця родинного поховання). Стаття 26. Види поховань померлих Поховання померлих може здійснюватися шляхом: закопування в могилі труни з тілом померлого; спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі
чи розміщення в колумбарій ніші урни з прахом померлого; розвіювання праху померлого. З урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання
померлих може здійснюватися іншим способом. Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-
епідеміологічного законодавства. | 
