З А К О Н У К Р А Ї Н И Про поховання та похоронну справу Цей Закон визначає загальні правові засади здійснення в
Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини,
що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури
поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла
(останків, праху) померлого та збереження місця поховання. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Поняття поховання Поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим
Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі -
тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх
волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання
і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих);
надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. Стаття 2. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті - бажання,
виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установл
еному законодавством порядку; місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда,
призначена для організації поховання померлих; місце почесного поховання - спеціально відведена земельна ділянка на
території кладовища чи за його межами, призначена для організації почесних
поховань; могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі
чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з
тілом померлого чи урна з прахом; намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та
увічнюють пам'ять про померлих; склеп - підземна або заглиблена в землю капітальна споруда, призначена для
поховання, в межах місця поховання, відведеного у встановленому порядку; урна з прахом - ємність, призначена для збереження праху померлого; кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка
з об лаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями
чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання
та утримання місць поховань; колумбарій - сховище для урн із прахом померлих; колумбарну ніші - спеціально обладнані місця на колумбарії для поховання урн
із прахом померлих, що облаштовуються в мурованих стінах або на
підготовлених ландшафтних ділянках; крематорій - спеціальна інженерна споруда з устаткуванням, призначеним для
спалювання трун із тілами померлих; поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з
моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу
або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до
звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та
облаштування могили (колумбарії ніші); користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка
здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного
поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і
свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону; ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та
облаштуванням місця поховання. Стаття 3. Правові основи діяльності в галузі поховання Правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція
України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-
правові акти, що приймаються на виконання законів України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені
законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми
міжнародного договору. Стаття 4. Основні принципи діяльності в галузі поховання Діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням
волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності -
з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору
шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам не поховання померлих; компенсації державою витрат, пов'язаних з похованням померлих,
відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн
із
прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань. Стаття 5. Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі
поховання Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання
впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки
життя та здоров'я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля,
створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів. Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складають
ся з: обов'язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних
норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць
поховань; технічних умов щодо виготовлення предметів ритуальної належності; необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації
поховання померлих і ритуального обслуговування населення; Розроблення і прийняття державних стандартів у галузі поховання
здійснюється в порядку, встановленому законом. З метою врахування обрядових звичаїв, сприяння розвитку етичних
правил у галузі поховання можуть запроваджуватися кодекси професійної етики. Стаття 6. Право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення
про належне ставлення до тіла після смерті Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення
про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення органів та/або тканин тіла; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з
певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству. Контроль за виконанням волевиявлення громадян про належне ставлення до
їхнього тіла після смерті в частині щодо згоди на проведення патолого-
анатомічного розтину, на вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється
згідно з законодавством відповідними органами виконавчої влади та
виконавчими органами сільських, селищних та міських рад у межах їх повноважень.
Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла
після смерті в частині щодо кремації тіла, поховання в іншому населеному пункті
здійснюється відповідно до закону. Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з
волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання
волевиявлення померлого неможливе. У разі якщо відсутнє волевиявлення померлого, вилучення органів та/або
тканин тіла здійснюється з дозволу чоловіка, дружини, близьких родичів
(батьків, дітей, сестри, брата, діда, баби, онуків), іншої особи, яка взяла на
себе зобов'язання поховати померлого та має відповідне свідоцтво про смерть. Стаття 7. Гарантії конфіденційності інформації про померлого Держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію". | 
